М.І. Задорожній
Відкрите планування навчального процесу 2011






 
Вивчаємо фізику  -  7 клас (1 х 35 год.)
Програма МОН (2005)
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів


 
   
Розділ 1.Починаємо вивчати фізику 2.Будова речовини 3.Світлові явища

МОН України Програми для загальноосвітніх навчальних закладів Фізика. Астрономія 7-12 класи / Фізика: О.І. Ляшенко (керівник), О.І. Бугайов, Є.В. Коршак, М.Т. Мартинюк, М.І. Шут. -  Київ, Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. - 80 с.

УВАГА!
Авторські права на текст програми “Фізика. Астрономія, 7—12 кл.” належать Міністерству освіти і науки України та авторам програми. Авторське право на видрук програми (враховуючи редагування, коректуру, верстку, художнє оформлення) належить видавництву “Перун” згідно з “Угодою № 17/93-05 на випуск підручників (навчальної літератури) від 27.09.2005 р.” між Міністерством освіти і науки України та видавництвом “Перун”.

ОСНОВНА ШКОЛА
Фізика 7-й клас (12-річна школа)
(35 год, 1 год. на тиждень, 3 год. — резервний час)

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

8 Розділ 1. ПОЧИНАЄМО ВИВЧАТИ ФІЗИКУ

Фізика як природнича наука. Фізичні тіла і фізичні явища. Механічні, теплові, електричні, магнітні та оптичні явища. Методи дослідження фізичних явищ. Спостереження та експеримент. Вимірювання та вимірювальні прилади. Фізичні величини та їх одиниці. Зв’язок фізики з повсякденним життям, технікою і виробничими технологіями. Творці фізичної науки. Внесок українських учених у розвиток фізики. Навколишній світ, у якому ми живемо. Мікро, макро і мегасвіти. Простір і час. Послідовність, тривалість і періодичність подій. Одиниці часу. Виміри простору. Довжина та одиниці довжини. Площа та одиниці площі. Об’єм та одиниці об’єму. Взаємодія тіл. Земне тяжіння. Електризація тіл. Взаємодія заряджених тіл. Взаємодія магнітів. Сила — міра взаємодії. Енергія.

Лабораторні роботи

1. Фізичний кабінет та його обладнання. Правила безпеки у фізичному кабінеті.
2. Ознайомлення з вимірювальними приладами. Визначення ціни поділки шкали приладу.
3. Вимірювання часу (метроном, секундомір, годинник).
4. Вимірювання лінійних розмірів тіл та площі поверхні.
5. Вимірювання об’єму твердих тіл, рідин і газів.

Демонстрації

1. Приклади фізичних явищ: механічних, теплових, електричних, світлових тощо.
2. Приклади застосування фізичних явищ у техніці на моделях двигуна внутрішнього згоряння, гідравлічного преса, блоків, електронагрівальних приладів.
 Учень:

називає імена видатних вітчизняних і зарубіжних фізиків, одиниці довжини, часу, площі поверхні, об’єму, види енергії;

наводить приклади фізичних явищ і процесів, руху і взаємодії, перетворення енергії, застосування фізичних знань у житті людини;

розрізняє значення фізичної величини та її одиниці;

формулює правила безпеки у фізичному кабінеті;

записує значення фізичних величин, використовуючи приставки СІ (мікро, мілі, санти, деци, кіло, мега) для утворення кратних і частинних одиниць.

може обґрунтувати історичний характер розвитку фізичного знання; характеризувати структурні рівні фізичного світу (мікро, макро, мегасвіт), основні методи фізичних досліджень та етапи пізнавальної діяльності у фізичних дослідженнях, різні прояви взаємодії тіл; пояснювати значення фізики в житті людини, сфери застосування фізичного знання, земне тяжіння; порівнювати одиниці фізичних величин, що мають приставки СІ;

здатний спостерігати за різними фізичними явищами і процесами; визначати ціну поділки шкали вимірювального приладу, об’єм куба і паралелепіпеда; вимірювати довжину, площу поверхні, об’єм, час; користуватися метрономом, секундоміром, лінійкою, мензуркою;

дотримується правил безпеки у фізичному кабінеті.
7 Розділ 2. БУДОВА РЕЧОВИНИ

Фізичне тіло і речовина. Маса тіла. Одиниці маси. Вимірювання маси тіл. Будова речовини. Атоми і молекули. Будова атома. Рух і взаємодія атомів і молекул. Залежність швидкості руху атомів і молекул від температури тіла. Дифузія.
Агрегатні стани речовини. Фізичні властивості тіл у різних агрегатних станах. Густина речовини. Кристалічні та аморфні тіла. Залежність лінійних розмірів твердих тіл від температури.

Лабораторні роботи

6. Вимірювання маси тіл.
7. Дослідження явища дифузії в рідинах і газах.
8. Визначення густини твердих тіл і рідин.

Демонстрації

1. Стисливість газів.
2. Розширення тіл під час нагрівання.
3. Розчинення фарби у воді.
4. Дифузія газів, рідин.
5. Модель хаотичного руху молекул.
6. Зчеплення свинцевих циліндрів.
7. Об’єм і форма твердого тіла і рідини.
8. Властивість газу займати увесь наданий йому об’єм.
9. Фотографії молекулярних кристалів.
10. Моделі молекул води, водню, кисню.
Учень:

називає агрегатні стани речовини, одиниці маси тіла, густини речовини;

наводить приклади кристалічних і аморфних тіл, прояву дифузії в газах і рідинах;

розрізняє кристалічні й аморфні тіла, атом і молекулу;

формулює основні положення атомно-молекулярного вчення про будову речовини, означення густини речовини, записує її формулу;

може описати особливості руху атомів і молекул речовини в різних агрегатних станах, залежність лінійних розмірів твердих тіл від температури, ядерну модель атома; обґрунтувати залежність швидкості руху атомів і молекул від температури; характеризувати ознаки тіл у різних агрегатних станах, явище дифузії, залежність лінійних розмірів твердих тіл від температури; пояснити атомно-молекулярну будову речовини в різних агрегатних станах, дослідні факти, що підтверджують рух і взаємодію мікрочастинок речовини; порівняти фізичні властивості тіл у різних агрегатних станах; спостерігати явище дифузії в газах і рідинах; вимірювати масу тіла, густину речовини; користуватися терезами, робити висновки про залежність плину явища дифузії від температури;

дотримується правил зважування тіл на терезах;

може розв’язувати задачі, застосовуючи формулу густини, залежність лінійних розмірів твердих тіл від температури.
15 Розділ 3. СВІТЛОВІ ЯВИЩА

Оптичні явища в природі. Джерела і приймачі світла. Світловий промінь. Прямолінійне поширення світла. Сонячне і місячне затемнення.
Дисперсія світла. Спектральний склад світла. Кольори.
Відбивання світла. Закони відбивання. Плоске дзеркало.
Поширення світла в різних середовищах. Заломлення світла на межі двох середовищ. Лінзи. Оптична сила і фокусна відстань лінзи. Побудова зображень, що дає тонка лінза.
Фотометрія. Сила світла і освітленість.
Око. Вади зору. Окуляри. Оптичні прилади.

Лабораторні роботи

9. Утворення кольорової гами світла шляхом накладання променів різного кольору.

10. Вивчення законів відбивання світла за допомогою плоского дзеркала.
11. Визначення фокусної відстані та оптичної сили тонкої лінзи.
12. Складання найпростішого оптичного приладу.

Демонстрації

1. Прямолінійне поширення світла.
2. Відбивання світла.
3. Закони відбивання світла.
4. Зображення в плоскому дзеркалі.
5. Заломлення світла.
6. Хід променів у лінзах.
7. Утворення зображень за допомогою лінзи.
8. Модель ока.
9. Будова та дія оптичних приладів (фотоапарата, проекційного апарата тощо).
10. Інерція зору.
11. Спостереження руху тіл під час стробоскопічного освітлення.
 Учень:

називає основні оптичні явища природи, вади зору, одиниці оптичної сили лінзи, сили світла, освітленості;

наводить приклади джерел і приймачів світла, застосування лінз та оптичних приладів, врахування фотометрії в життєдіяльності людини;

розрізняє падаючий, відбитий і заломлений промені, кут падіння, відбивання і заломлення світла, фокусну відстань і оптичну силу лінзи;

формулює закони відбивання та заломлення світла, означення поняття світлового променя;

записує формули тонкої лінзи, сили світла, освітленості;

може описати поширення світла в різних оптичних середовищах, хід променів при дзеркальному відбиванні світла, класифікувати види джерел світла, лінзи на збиральні і розсіювальні; характеризувати кольорову гаму світла, око як оптичну систему, способи корекції короткозорості та далекозорості; пояснити утворення тіні та півтіні, причини сонячних і місячних затемнень, дисперсію світла, призначення окулярів, лінз, оптичних приладів (телескопів, мікроскопів, проекційних апаратів тощо);

здатний спостерігати прямолінійне поширення світла в однорідному середовищі, відбивання світла, заломлення світла на межі двох середовищ, дисперсію світла, утворення кольорової гами світла шляхом накладання променів різного кольору; вимі­рювати фокусну відстань та оптичну силу лінзи; користуватися лупою, лінзами; складати найпростіші оптичні прилади;

може розв’язувати задачі, застосовуючи формули лінзи, сили світла, освітленості; будувати хід промінів у плоскому дзеркалі; зображення, утворені за допомогою лінз.
2 ЕКСКУРСІЇ
Об’єктами екскурсій можуть бути:
1. Спостереження фізичних явищ довкілля. Фізичні характеристики природного середовища
2. Фізика і техніка
3. Фізика і екологічні проблеми рідного краю. Фізичні методи дослідження природного середовища.
Учень:
називає екологічні проблеми рідного краю і наводить приклади джерел забруднення природного середовища; може застосовувати здобуті знання для пояснення практичного використання законів фізики в різних сферах життєдіяльності людини, на виробництві і в техніці; здатний оцінити фізичні характеристики природного середовища; використати фізичні методи очищення природного середовища від забруднення.
3 РЕЗЕРВ